Меню сайту
Наше опитування
Новинки
Пошук
Погода в Тисмениці
Календар
| « Травень 2024 » | ||||||
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
| 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
| 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
| 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |
| 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | ||
Архів записів
Друзі сайту
ЄВРЕЇ ТИСМЕНИЦІ
Євреї належать до найстарішої національної та релігійної меншини України. Вперше прибули вони до Криму й східного побережжя Чорного моря ще в дохристиянські часи. Існують дані про те, що на галицьких землях євреї вже були в 11 столітті, а перші письмові згадки про них з’являються в 14 столітті. Найдавніші відомості про тисменицьких євреїв походять із 1486 – 1500 років, як про орендарів у Тисмениці. Значно зросла кількість євреїв на українських землях, які були під Австро-Угорщиною в 19 столітті. Після приєднання Галичини до Австрії галицькі євреї почали переселюватися до інших частин великої імперії. В малих містечках євреї займалися дрібною торгівлею і простим ремеслом. Окрім жменьки багатих купців, торгівлею займалася велика кількість власників дрібних магазинів і крамарі.
Єврейське населення Тисмениці, як і в інших містах і містечках мало свою синагогу. Перша синагога була дерев’яною і згоріла у 1764 році.
Через два роки львівським архієпископом Вацлавом Сєраковським було дано дозвіл на побудову нової. При цьому було поставлено вимогу, що будівля не повинна була виглядати гарною та багатою, «щоб була на окремому від костелів і католицьких будинків місці, довжиною в 42 лікті, шириною-32 і, щоб своєю висотою не перевершувала костелів, а ні їм не дорівнювала, звичайної структури, щоб не мала жодних зовнішніх прикрас і було 12 вікон». Проте, цю пересторогу євреї зуміли обійти. Вони значно понизили фундамент так, що нижня частина синагоги була вкопана і знаходилася нижче рівня землі. Стиль цієї будівлі був характерний для всіх інших синагог великих міст. Ця синагога стала цінною єврейською пам’яткою міста, але була зруйнована радянською владою у 1946 – 1947 роках на будівельні матеріали згідно постанови Станіславської обласної ради. Біля синагоги був малий клаптик землі, обгороджений парканом. Легенда розповідала, що на цьому місці одного дня запався під землю весільний кортеж з молодим і молодою. Також тут була ритуальна лазня – миква і маленький будиночок, в якому здійснювався ритуальний забій свійських тварин. У 1938 році в Тисмениці було три божниці - «Беф-гамідраш», синагога і дім молитви у рабина. Місто відігравало важливу роль у єврейському житті. За часів кагальної автономії польських євреїв необхідно було вислати делегата до єврейського сейму. В центрі міста була приватна школа Барона Гірша. В радянські часи в цьому приміщенні був спортивний зал та декілька класних кімнат.
В польсько-українському конфлікті євреї Галичини займали нейтральну позицію, а деякі навіть служили в Українській галицькій армії, в якій був Єврейський курінь.
Зустріч рабина і католика. 1937р.
У 1919 році в Тисмениці було 11000 мешканців, з яких-1500- римо-католики, 5000- греко-католики, 3500- євреї та 30- вірмени. Значне місце відводилося євреям в економічному житті міста. Можна нарахувати більше 30-ти видів діяльності, якими займалися євреї. Це: текстиль, шкіра, хутро, продовольство, галантерея, залізні вироби, фарба й хімія, дрова й пиломатеріали й ще багато чого іншого. Добрими спеціалістами були хутровики, кравці, шевці, перукарі. Серед тисменицьких євреїв були й лікарі, стоматологи, аптекарі, юристи, вчителі й ресторатори.
Непряме відношення до Тисмениці має і всесвітньо відомий вчений Зигмунд Фрейд.
У 1815 році тут народився його батько Якоб Фрейд і двоє старших братів. Тисмениця займала почесне місце і в просвітницькій єврейській літературі. Вона дала критика Біблії Шимона Бернфельда, американського письменника Генрі Рота.
Вже в кінці 19 століття обробка шкіри, хутра та їх продаж у Тисмениці поступово переходить від вірмен до євреїв. До міста приїхала родина Крейнісів , купила будівлі, нову техніку й запустила фабрику хутрових шкір фірми Крейніс. Родина Корнів була відома по всій Польщі хутровими виробами під назвою «Закопанські хутра» а також мали свій єврейський благодійний фонд у Тисмениці.
Майже всі будинки євреїв знаходилися в центрі міста. За даними 1938 року із загальної кількості торгівців (85) понад ¾ були євреї. «Золотий вересень» 1939 року позбавив усіх приватної власності. Серед вивезених до Сибіру та Казахстану українців і поляків були і євреї: власник фабрики Крейніс з родиною, Рундер , торгівець худобою Кок. Молодше покоління тисменицьких євреїв пробувало пристосуватися до нових радянських умов. Влітку 1941 року Тисменицю окупували німці. Вони відразу взялися до створення в центрі міста гетта, до якого були зобов’язані переселилися всі євреї міста. Німці наказали всім євреям у віці від восьми років носити на лівій руці білу пов’язку з синьою зіркою Давида. Розстрілювали євреїв на краю Тисмениці біля цвинтаря. У серпні 1942 року гетто було ліквідовано, а євреїв, які ще залишилися живими відправили до Станіслава до в’язниці. Там було створено для них цех з пошиття хутрових рукавиць.
Перевід євреїв із Тисменицького гето до Станіслава (осінь 1942 року)
Після Другої світової війни тисменицькі євреї, які вижили, виїхали до Ізраїлю, Америки, Англії, Польщі, невелика кількість залишилася в Радянському Союзі.
Директор народного музею історії м. Тисмениця
ім.С. Гаврилюка Лишега Лілія
Відео по темі:
Сюжет ТРО "Тисмениця"